Фестиваль ПЕДАГОГИКА 21 ВЕКА

наша организация фестиваль правление
Национальная Академия педагогических наук Украины
http://www.osnova.com.ua/
«Шкільний світ»
director-ua.info
«Украина 3000»
Журнал «Пізнайко від 2 до 6″
Музыка, исполненная с душой
Звиад Арабули
УНИВЕРСИТЕТ ЭФФЕКТИВНОГО РАЗВИТИЯ
«Тавале»-фестиваль
Фестиваль Авторских Разработок и Тренингов «ФАРТ»
Альфа – фест

Духовна культура педагога як фактор самовизначення особистсті

Автор публикации
Романенко Наталя Анатоліївна
директор Одеського НВК №13, магістр державного управління, викладач кафедри управління навчальними закладами ПДПУ ім. К.Д.Ушинського

Духовність – інтегрована властивістьособистості, що проявляється в необхідності

жити, творити згідно з ідеалами Істини, Добра

і Краси – виступає як показник рівня

людських стосунків, почуттів, морально-

етичної і громадянської позиції, здатності

до співпереживання, жалю і милосердя.

Т.Г.Шевченко

Громадянське суспільство в Україні вже готує підгрунтя для зміни поглядів на процеси виховання людини. Життєво необхідним стає створення сприятливого середовища для виховання і освіти, самореалізації особистості. Ознаками такого середовища є простір любові, вільний від страху та упереджень, атмосфера толерантності вихователів та педагогів до світоглядних пошуків дитини, простір впорядкованої активності для навчання відповідальності.

Основними постулатами освіти ІІІ тисячоліття, за визначенням Маніфесту людини, проголошеного на ІІ Міжнародному Гуманітарному Форумі «Відродження, оновлення і розвиток людини», що відбувся у квітні 2007 року в «Артеку», є:

  • будь-яка дитина має шанс на розвиток;
  • ми хочемо допомогти дитині мати бажання і змогу розвиватися;
  • процес освіти для людини безперервний;
  • процес освіти безпечний для здоров’я учнів і вчителів;
  • освіта відбувається в атмосфері любові і відповідальної діяльності;
  • вчитель є толерантним до пошуків істини учнем.

Проблемою становлення вільної та відповідальної особистості стає відсутність бачення освіти як цілісного безперервного процесу протягом усього житття людини. Періоди виховання батьків, розвитку дітей раннього віку, досягнення мудрості у зрілому віці, на жаль, не охоплюються класичною освітньою системою. Сім’я не завжди в змозі відродити духовне коріння, що створює джерела для саморозвитку. Тому, саме учитель стає тим об’єктивним фактором формування нової школи, нової системи освіти, де духовна культура виступає як підгрунтя саморегуляції та самовизначення особистості.

Інтерес до розвитку духовної культури вчителя пов’язаний з проблемою виховання людини майбутнього. Разом з тим, ознакою сьогодення виникає протиріччя між соціальною потребою щодо вчителя з високим рівнем самосвідомості та духовністю, як професійною якістю, з одного боку, та недостатньою підготовкою випускника ВНЗ до проявів духовної культури, з іншого боку.

Складність сучасної соціально-педагогічної ситуації полягає ще в тому, що саме сама система освіти продукує світоглядну кризу. Недостатньо уваги приділяється вітчизняній культурі та діалогу з іншими культурами.

В теоріях духовного розвитку особистості закладено принципи та методи створення духовної культури людини, які дозволяють успішно вирішувати завдання формування цілісного світогляду.

Так, К.Д.Ушинський, в ієрархії ціннісної орієнтації вчителя, на перше місце ставить те, що спрямовує людину до високого ідеалу, далі – цінності Вітчизни, потім – цінності знання з окремих дисциплін.

Космічна педагогічна антропологія говорить про розвиток духовної культури вчителя як результат взаємодії макро- та мікрокосмосу. Це знаходить відображення у творчості Я.А.Коменського, який вводить в педагогіку принцип природовідповідності. Він розглядав земне життя людини як самовдосконалення, підготовку до життя ідеального, космічного.

Л.М.Толстий також вважав важливим чинником духовного становлення людини природу, де, за його думкою, особистість зливається з навколишнім світом, втрачає почуття егоцентричності і у найвищій мірі здатна до морального самовдосконалення.

Педагог К.Н.Вентцель пов’язував розвиток духовності з розширенням свідомості та виділяв 3 сходинки: перша – безпосередня та природна єдність; друга – розширення свідомості, розвиток самосвідомості; третя – розширення свідомості, яке відновлює єдність між людиною та Всесвітом.

Розвиток духовної культури вчителя у християнській педагогічній антропології представлений концепцією В.В. Зеньковського. Педагог відрізняє життя релігійне і життя духовне. Якщо релігійне життя відбувається у сфері свідомості, волевиявленя людини, то духовне життя, навпаки, являє собою конститутивний рівень особистості, її найвищі соціальні почуття. Це є проявом глибинних основ людського буття.

Духовний розвиток особистості передбачає здатність її заглянути в майбутнє, уміння розробляти свої життєві плани і на основі цього розвивати в собі здатність до самоактуалізації, усвідомлення свого «Я», пошук ідеалу, свідому та планомірну діяльність з метою змінити, удосконалити свою особистість.

Духовний розвиток особистості, збагачення її духовного світу можливі тільки у процесі духовно-практичного освоєння світу. Тому завдання вчителя – створити такий освітній простір, в якому дитина з самого життя навчається змінювати, вдосконалювати умови цього життя, підвищуючи його якість, а не пристосовуючись до умов, що склалися. Джерелом такого прагнення має стати висока духовність.

І.Г.Єрмаков вважає, що на сучасному етапі розвитку суспільства освітня стратегія повинна спиратися на концепцію життєтворчості. «Навчитися мистецтва жити означає оволодіти вмінням і високою майстерністю у творчій побудові свого життя, що базується на глибокому його знанні, розвиненій самосвідомості, оволодінні технологією програмування, конструювання та здійснення життя як індивідуально-особистісного життєвого проекту. Проектуючи і здійснюючи свій життєвий шлях, особистість набуває статусу творця, оскільки творчість стає для неї універсальним способом світовідчуття й життєздійснення. Процес життєтворчості досягає кульмінації під час вирішального вибору в основних сферах самореалізації особистості. Це своєрідна «Гамлетівська» пора життя, коли від особистості та її вибору значною мірою залежить – «бути чи не бути» професії – покликанням, індивіду – особистістю, біографії – долею.»

электронная версия

метки: ,

Оставьте комментарий

Новости

Акбашев Талгат Фоатович

Программа Фестиваля «Педагогика XXI века»

Авторам и ведущим

Фестиваль «Педагогика XXI века: 20 лет спустя»

Открытый вебинар

Вебинар «В Преддверии Четырехмерного Образования»

Чередниченко Светлана, Крапович Виктор

Спикеры

Григораш Виктор

© 2006-2017 Фестиваль Педагогика XXI века

webstyle disign | карта сайта