Фестиваль ПЕДАГОГИКА 21 ВЕКА

наша организация фестиваль правление
Национальная Академия педагогических наук Украины
http://www.osnova.com.ua/
«Шкільний світ»
director-ua.info
«Украина 3000»
Журнал «Пізнайко від 2 до 6″
Музыка, исполненная с душой
Звиад Арабули
УНИВЕРСИТЕТ ЭФФЕКТИВНОГО РАЗВИТИЯ
«Тавале»-фестиваль
Фестиваль Авторских Разработок и Тренингов «ФАРТ»
Альфа – фест

Газета «Шкільний психолог»

XII МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ «ПЕДАГОГІКА XXI СТОЛІТТЯ»

РЕПОРТАЖ ІЗ МІСЦЯ ПОДІЇ

Тетяна ЗАБАРИЛО , заступник головного редактора газети «Здоров’я та фізична культура»;

Валентина СНІГУЛЬСЬКА, керівник проекту газети «Соціальний педагог», м. Київ

Із 25 липня по 1 серпня 2008 р. у смт. Кароліно-Бугазі, що біля Одеси, відбувся черговий XXII Міжнародний фестиваль «Педагогіка XXI століття». Цифра XXII багато про що говорить. Адже ми вже не раз були свідками того, як швидко йшло у небуття те чи інше починання. А фестивалі «Педагогіка XXI століття» проводяться з 1997 р. У них беруть участь педагоги,працівники науки, культури, освіти, а також представники управлінь освіти України, країн СНД і далекого зарубіжжя..

Уже протягом тривалого часу організатором цього дійства є Зульфія Мінгажева, президент Міжнародної громадської організації «Освіта нового тисячоліття» (м. Одеса).У рамках цьогорічного фестивалю відбулися:

• IX конкурс освітніх і просвітницьких програм та методичних розробок і посібників;• освітній парламент — місце діалогу, досліджень, прийняття рішень про розвиток освіти;• огляд-конкурс чинних моделей нової освіти;

• ярмарок педагогічних ідей та проектів;

• розробка проекту «Інститут безперервної освіти»;

Літня Школа громадянської культури (програма Школи мудрості);

• майстерні та лабораторії системи інноваційної освіти (творчий розвиток особистості, школа раннього розвитку, школа гувернерів);

• круглі столи («Сучасна сім’я та грома¬дянське суспільство»; «Діти майбутнього»);

• VI дитячо-юнацький фестиваль «Школа XXI століття».Фестиваль працював за ключовими напрямами:

1. Світогляд та філософія освіти.

2. Управління розвитком та якістю освіти.

3. Інноваційні технології у системі безперервної освіти:

• школа усвідомленого батьківства;

•школа раннього розвитку;

• початкова та середня школа;

• школа професійного самовизначення;

• школа творчості у колективі;

• школа сім’ї;

• школа активного довголіття.

4. Освіта: виховання, культура, просвіта.

5. Педагогічна психологія.

6. Освіта: здоров’я та екологія.

7. Освіта і розвиток суспільства.

Огляд-конкурс авторських програм, ме¬тодик, розробок відбувся на Міжнародному фестивалі «Педагогіка XXI століття» удев’яте.  Члени конкурсного журі — новатори, управлінці, наукові співробітники. Склад журі періодично оновлюється. Залежно від тематики й кількості поданих робіт до журі долучаються кваліфіковані учасники фестивалю. Так, цього року позаштатними членами журі були:

Наталія Анатоліївна Худякова — доктор філософських наук, професор Челябінського державного універ¬ситету; Людмила Іванівна Алферова — заслужений учитель Росії, директор гімназії № 76 м. Челябінська.

До складу журі увійшли:

— Тетяна Іванівна Волковська — завідувач науково-методичної лабораторії педагогічних інновацій ОНМЦОКІТ, м. Одеса;

— Ольга Іванівна Виговська — завідувач відділу науково-аналітичної обробки і поширення інформації у сфері освіти АПН України, головний і науковий редактор всеукраїнського науково-практичного журналу «Директор школи, ліцею, гімназії», кандидат педагогічних наук;

— Анатолій Миколайович Фасоля — старший науковий співробітник Інституту педагогіки АПН, кандидат педагогічних наук;

— Віра Петрівна Чудакова — науковий співробітник Інституту педагогіки АПН;

— Зоя Іванівна Штефанець — головний спеціаліст управління освіти, молоді та спор¬ту Республіки Молдова;

- Ірина Вікторівна Самойленко — головний спеціаліст управління освіти і науки Одеської міської ради;

-Вікторія Іванівна Хворостянова — методист інформаційно-методичного центру управ¬ління освіти та науки Одеської міської ради.

На XII фестивалі на конкурс було заявлено 44 роботи, 6 робіт були представлені на огляд-конкурс чинних моделей освіти.Важливим є те, що на конкурсі' автори проходять громадську експертизу, презентуючи свою роботу всім учасникам фестивалю».Реакція миттєва. Авторам робіт, які викликали особливий інтерес (а зацікавила практично кожна робота), ставлять запитання, обмінюються думками, самоорганізовуються групи для дальшого спілкування з теми. .Після цього компетентне конкурсне журі розглядає роботи, пише відгуки, виявляє найцікавіші моделі, колегіально приймає рішення щодо того, яка робота гідна отримати сертифікат фестивалю.Приємно те, що вже два роки генеральний спонсор фестивалю компанія «Інмаркет» виділяє призовий, фонд — грошові премії отримують автори робіт, які стали переможцями.

Подані на конкурс роботи можна поділити на чотири групи:

  1. дошкільне виховання;
  2. середня школа;
  3. вища школа;
  4. позашкільна освіта.

Кожна робота має свої особливості, нові погляди на ту чи іншу проблему.Приємно те, що багато робіт заслуговують найвищої оцінки за порушені теми, науковість, нові підходи в роботі з дітьми, студентами, вчителями. :Роботи на дошкільну тематику рецензувала й представляла конкурсному журі головний спеціаліст управління освіти і науки Одеської міської ради Ірина Вікторівна Самойленко. Ось її враження від деяких робіт.

«Дошкільний вік — школа набуття досвіду. Тому вкрай важливим є саме особистісно- орієнтований підхіддо розвитку та виховання дитини. Для його забезпечення передусім потрібно змінити позицію батьків, вихователів. Вільний розвиток особистості робить її щасливою, впевненою в собі, самодостатньою. А для цього саме батьки мають брати активну участь у розвитку та соціалізації дитини. 'На XII Міжнародному фестивалі «Педагогіка XXI століття» я мала за честь познайомитися з молодими, творчими людьми, які хочуть зробити свій внесок у розвиток дошкільної педагогіки як теоретично, так і практично, створивши власні осередки допомоги батькам у вихованні.

З-поміж цікавих авторських методичних програм звернула увагу на такі: авторська програма Людмили Черкесової «Кумедні заняття», комплекс ритмічної гімнастики для дітей віком від 2 років.Програма ґрунтується на сучасних наукових дослідженнях особливостей психофізичного розвитку дітей дошкільного віку. Передбачено комплексний підхід до реалізації освітніх завдань і, що є особливо цінним, медико-педагоґічний контроль. Крім того, розроблено рекомендації щодо добору музично-ритмічного матеріалу.

Авторська програма Наталі Прищепи «Нарру English» . Передбачено комплексний підхід до вивчення іноземної мови дітьми віком від 2 «о 4 років шляхом поступового занурення у мовне середовище в повсякденному житті, у спілкуванні з педагогами, батьками під час різних видів дитячої діяльності. Найважливішим є те, що програма має і соціокультурне значення: ознайомлює з культурою й традиціями інших народів. Програма дидактично обумовлена, послідовна, пропоновані в ній методи і прийоми є особистісно орієнтованими.

Авторська програма Тетяни Бурдюгової «Українська з пелюшок». Програма враховує специфіку природного мовного середовища російськомовного південно-східного регіону України. Рекомендована для навчання дітей віком від 1 до 3 років шляхом цілковитого занурення в мовне середовище, створене носіями української мови. У програмі враховано особливості розвитку пізнавальної сфери дітей раннього дошкільного віку, багато уваги приділено постійній зміні освітньої діяльності дітей, спільній роботі з батьками.Серед інших були відзначені роботи творчої групи приватної гімназії «Мрія» «Готуємося до батьківських зборів».„ Робота з батьками викликає труднощі у класних керівників. Саме в цій царині вчителі й далі дотримуються звичних стереотипів, вдаються до старих прийомів, які викликають відторгнення. У роботі з батьками за всієї П систематичності дуже часто відсутня системність.

Протягом усіх років існування школи-гімназії «Мрія» пріоритетним напрямом був і є розвиток системи «вчитель — учень — батьки» як тріади взаємин. Класний керівник як частина системи планує свою роботу, виходячи з особистісно орієнтованої парадигми освіти, де в суб’ектно-суб’ектні відносини вступають усі члени цієї тріади.Методичний збірник, що є узагальненим досвідом творчої групи педагогів, класних керівників, психологів школи, допоможе вирішити нові завдання, які ставлять перед класними керівниками сучасна школа та соціальна реальність. У ньому описано стратегію і тактичні прийоми, завдяки яким класний керівник, працюючи в системі «учитель— учень — батьки», зуміє провести ефективні батьківські збори.Загалом збірка актуальна, своєчасна, містить велику кількість корисних устано¬вок для підготовки до батьківських зборів: попередня підготовка (стратегічне спрямування) в річищі «батьки», «діти», «колеги», проведення зборів (тактична підготовка) на етапах початку викладення інформації, аналізу (рефлексії), а також низку добірок практичного матеріалу (притч): ХїнгШи, Пауло Коельо, Дейв Моріа, Бруно Ферраро (рец. В. Хворостянова).

Неабиякий інтерес викликала робота вчителя початкових класів Катерини Тренкіної (м. Челябінськ). Авторська науково-дослідницька робота є третім етапом, логічним завершенням роботи над розвивальною програмою «Я росту, навчаючись, люблячи і граючись».На першому етапі було розроблено змістову частину проекту, на другому—методичні рекомендації з його використання та дидактичний матеріал, на третьому проведено моніторинг та наукові дослідження, здійснено корекцію програми.Автор використала значну кількість наукової та просвітницької літератури, власний практичний матеріал, що дало змогу зробити висновки про формування пізнавального інтересу до процесу навчання дошкільнят, об’єднала зусилля сім’ї, дошкільного закладу в питаннях виховання, розвитку та навчання дітей засобами колективно-сімейної творчості (рец. В. Чудакова).

Не можна оминути ще однієї роботи, яка не залишила байдужими членів журі й учасників фестивалю. Це програма і методична розробка Світлани Аганіної «Дорога життя» за напрямом «Перинатальна культура» .Програма «Дорога життя» є просвітницькою і соціальною водночас.Вона складена у відповідь на соціальний запит суспільства: формування, збереження та розвиток здорової, щасливої сім’ї, свідоме батьківство, шановане і захоплене ставлення до дитини, її головних потреб; безпеки та розвитку.Програма складена у популярній формі, хоча має наукові основи та інноваційність, оскільки розглядає у філософському, історичному, медичному, психологічному, соціальному аспектах проблеми, які до цього часу мало вивчені й мало вивчаються: залежність якості життя та організації суспільства від рівня культури і духовного розвитку його членів.У програмі грамотно і доцільно використовуються три методи навчання: словесний, наочний, практичний. їх з однаковим успіхом можуть використовувати люди трьох типів сприйняття: аудіали, візували та кінестетики.У простоті, доступності та логічності викладу матеріалу — її безперечна перевага.Перевагами програми також є практич¬ність і наочність. У додатках-тренінгах пропонуються спеціальні комплекси для фізичного, психоемоційного, духовного та інтелектуального розвитку сімейної пари в найвідповідальніший період їхнього життя — планування та розвитку сім’ї (рец. В. Чудакова).

Нині питання підвищення кваліфікації вчителів, ознайомлення з новими технологіями, опанування їх є досить болючими. Інститути вдосконалення вчителів не завжди задовольняють потреби педагогів у нових знаннях. Підтвердженням цього і є фестиваль, на який приїздить велика кількість педагогів, щоб підвищити свій професійний рівень, поспілкуватися з науковцями, вчителями-новаторами, колегами.І надзвичайно важливо, Що авторські методики, технології, програми спецкурсів цього спрямування були схвально сприйняті учасниками і членами Журі фестивалю.

Хочу зупинитися на авторській технології кандидата педагогічних наук О. Виговської «Педагогічні ключі індивідуально-особистісно-людського розвитку суб’єктів шкільного навчально-виховного процесу». Автор скрупульозно проаналізувала причини неготовності вчителя до змін та втрати мотивації до педагогічної діяльності. Саме запропонована технологія гарантує якість підготовки сучасної вчителя, якого потребує сьогодення.Технологія вже пройшла апробацію в НПУ ім. М. П. Драгоманова і дала позитивні результати. Авторська технологія містить три ключі.

Ключ 1. Учитель-творець, учитель-майстер.

Ключ 2. Цілепокладання вчителя: нові витоки й підґрунтя.

Ключ 3. Учень як суб’єкт власного розвитку: плекання мотивації до навчання.

Саме вони акцентують увагу на основних суб’єктах педагогічного процесу та найваж¬ливіших питаннях навчальної діяльності: цілепокладанні та мотивації.Спираючись на знання психологічних особливостей учнів, автор пропонує систем-но-точкову методику як ключ до людино-творчого навчання і виховання. Розроблений алгоритм діяльності вчителя, створення адресного середовища з використанням системно-точкової методики дають змогу дійти до кожного учня, що сприяє свідомій діяльності вчителя і дає відповідь на запитання: для чого і як робити.Ця робота потребує окремої розмови, яку ми продовжимо на сторінках преси і зустрі¬чах з автором. Про те, що в цьому є потреба, свідчить інтерес, який викликала згадана вище технологія під час її презентації на громадській експертизі.Логічним продовженням попередньої роботи є представлені В. Чудаковою програма і методична розробка «Креативний менеджмент: ключі майстерності, ступені росту, моделі ефективності». Програма покликана сприяти підготовці фахівців до діяльності не лише як професіоналів, а і як організаторів навчання та виховання співробітників.Схвальні відгуки отримали роботи кандидата педагогічних наук А. Фасолі «Особистісно орієнтоване навчання: сутність, основи, технології», доктора військових наук В. Колпакова «Теорія і практика самоменеджменту» .З неабияким інтересом сприйняли учасники фестивалю представлені моделі шкіл нового типу. Проект «Щкола-місто» (м. Тернопіль), приватна школа «Гармонія» (м. Одеса), школа-інтернат № 2 (м. Одеса), школа № 76 (м. Челябінськ), Маріїнська гімназія (м. Одеса), школа № 43 (м. Челябінськ) тощо.На жаль, ми не маємо змоги розповісти про всі роботи в журнальній статті, але ознайомитися з ними можна буде у збірнику праць ХН Міжнародного фестивалю «Педагогіка XXI століття».Незмінна голова конкурсного журі фестивалю «Педагогіка XXI століття», завідувач науково-методичної лабораторії педагогічних інновацій Одеського обласного науково-методичного центру комп’ютерно-інформаційних технологій Тетяна Волховська бере участь у роботі фестивалю «Педагогіка XXI століття» від початку. Вона люб’язно погодилася розповісти докладніше про конкурс, бо знає про нього, здається, все, адже довгий час є головою журі. А втім давайте послухаємо:

— Тетяно Іванівно, ви не вперше берете участь у роботі фестивалю. Що спонукало вас до цього?

У роботі фестивалю я беру участь уже увосьме, тобто з V Міжнародного фестивалю «Педагогіка XXI століття».Сталося все дуже просто. Я працювала в управлінні освіти і науки м. Одеси. Мене покликала до себе начальник управління і сказала: «Тетяно Іванівно, нам надійшло запрошення від організаторів фестивалю « Педагогіка XXI століття». Поїдьте, подивіться, що там відбувається. Я вам даю один день — просто подивіться». Так я вперше потрапила на Міжнародний фестиваль «Педагогіка XXI століття». Того року фестиваль відбувався у місті Одеса на базі обласної організації письменників. Усе було дуже просто: стояли звичайні дерев’яні лавочки, жодних мікрофонів, ніякого офіціозу. І люди, які натхненно розповідали про різні речі. Цікаві й не дуже. Але з-поміж усіх цих розмов виділялося кілька дуже талановитих виступів. Таких цікавих, що я зрозуміла: на цьому фестивалі народжується щось корисне для сучасної педагогіки.Коли я повернулася в управління, написала доповідну про фестиваль, що я побачила цікавого. Начальник управління на це жодним чином не відреагувала — вочевидь, вважала, що це разове явище: відбулася подія цього року — і все. І коли наступного року надійшло запрошення мені особисто, я без жодних сумнівів погодилася. Того разу я також була просто запрошеною, спостерігачем. Але мої спостереження не були марними. Працюючи в управлінні, читаючи різноманітну педагогічну літературу, я помітила одну цікаву річ: наші наукові діячі пишуть про свої дослідження, про якісь відкриття, феномени.А на фестивалі я побачила, що практично про те саме говорять учителі, педагоги-практики. Вони доходять до того, про що говорять учені від педагогіки, практично інтуїтивно, не маючи тісного зв’язку з ними, не займаючись якимись дослідженнями.

Було кілька доповідей, які випереджали навіть передбачення науковців. Тобто люди говорили про те, про що у нашій педагогічній пресі лише починали щось несміливо писати.Наприклад, що педагогічна діяльність у своїй основі неможлива без опори на суб’єктивний досвід, що педа¬гогіка передусім для виховання особистості, її найкращих рис. Тоді тільки починали говорити «гуманізація», «гуманітаризація» тощо. А на фестивалі «Педагогіка XXI століття», слухаючи колег з різних куточків не лише України, а й Європи, я розуміла, що наші вчителі добре усвідомлюють потребу змін у школі. Я перейшла працювати в інше місце — завідувачем Науково-методичної лабораторії педагогічних інновацій Одеського обласного науково-методичного центру комп’ютерна-інформаційних технологій. Ця діяльність дала мені змогу зайнятися безпосередньо фестивалем. А головне — я побачила зерна яскравого педагогічного досвіду, людей, яким небайдуже майбутнє нашої країни. І мені все було дуже цікаво. Таким чином я потрапила на фестиваль.— Ви довгий час є головою журі, можете порівнювати зміст та цінність робіт, що висуваються на конкурс.

Чим відрізняються цьогорічні конкурсні роботи від робіт попередніх фестивалів?Я головую у конкурсному журі фестивалю «Педагогіка XXI століття» протягом п’яти років. Коли я вперше очолила журі, звернула увагу на те, що подані на конкурс матеріали дуже цікаві, але «сирі». Вчителям ніхто не пояснював, як писати програм», узагальнювати свій досвід, як зробити методичні поради доступними, цікавими для всіх. Люди хотіли про щось розповісти і писали просто, від душі, але неграмотно з погляду конкретних вимог до. оформлення.Ми почали з того, що дуже ретельно розробили Положення, у якому детально описали, що має бути у конкурсні роботі, яким чином оформляти матеріали. Народ у нас не дуже звичний до того, щоб вивчати якісь документи, заглиблюватися в суть вимог, тому безпосередньо на фестивалі ми прово¬дили навчальні семінари, на яких розбирали особливості написання програми курсу, фа¬культативу тощо. Адже учасники фестивалю порушували різноманітні наболілі проблеми педагогіки, але не знали, як це втілити на папері, описати, подати, часто плуталися: виставляли завдання як мету, мета чомусь входила до переліку завдань, не знали, як обґрунтувати актуальність, визначити перспективу, не орієнтувалися в тому, як правильно розподілити час на уроці, не брали до уваги фізіологічні особливості віку дитини. І таке навчання дало приголомшливі результати. З кожним роком програми фа¬культативів, спецкурсів, презентації інно-ваційних проектів шкіл ставали дедалі вишуканішими. Професійне зростання робіт, що подаються на конкурс, надзвичайно високе. Динаміка помітна неозброєним оком. І якщо спочатку на розгляд конкурсного журі подавалося 15—20 робіт, то-2007-го їх було 36, цього року — 44. Учасники презентують вельми серйозні напрацювання, наприклад, факультатив «Сходинки мудрості» для 5—6-х класів. Це такий собі синтез доброти, чуйності, взаєморозуміння. Мається на увазі не лише розробка самої програми, а й методичне забезпечення кожного заняття. Програма факультативу опублікована, багато хто вже впровадив її у свою практику. Ми маємо дуже схвальні відгуки. І таких програм багато.

Викликає інтерес і той факт, що крім наукової є громадська експертиза робіт, надісланих на конкурс. Вона цікава не лише для вчителів, а й для вчених. їм також надзвичайно важливо знати, як оцінюють їхню діяльність директор школи, учитель, вихователь. Здавалося б, для чого це їм? Адже ці люди працюють в Академії педагогічних наук, знають, як усе має бути, А потім я зрозуміла, що це саме той момент, який зближує безпосередньо дослідження з учителем-практиком. Ученим насправді надзвичайно важливо знати, який відгук їхні дослідження отримають в учителя-практика. Напевно, — це те, що відрізняє справжнього вченого: не вважати для себе принизливим подати на експертизу простому вчителю свої напрацювання. Цього року свої роботи на конкурс подали п’ятеро кандидатів наук. Це багато про що свідчить. Один учений сказав мені: «Хочу бачити очі тих учителів, директорів шкіл, заради яких я проводжу свої дослідження. Якщо у них загорається вогник завзяття, я зрозумію, що це саме те, що треба. Якщо ж цього не станеться, шукатиму інший шлях». Саме це я вважаю найбільшим досягненням фестивалю.— Чи відома вам доля представлених робіт? Чи втілюються у життя заявлені в цих роботах ідеї?Ми надрукували чотири збірники за результатами нашого фестивалю. Нам справді надзвичайно важливо знати подальшу долю конкурсних робіт. Як я вже згадувала, тут, на фестивалі, ви зустрічалися з Раїсою Сергіївною Парубець, яка вийшла з низьким поклоном до членів журі й сказала, що її робота, яка була надрукована, отримала велику підтримку, що відділ освіти почав упроваджувати її програму в школах міста. Зараз програма «Сходинки мудрості» для 5—6-х класів успішно працює у школі №48 м. Одеси.Усі матеріали-призери фестивалів зберігаються у мене в лабораторії. Учителі міста Одеси мають перевагу в тому, що можуть прийти до нашої лабораторії й переглянути їх, упровадити у себе в школі досвід колег.Торік були прекрасні роботи не лише з різних куточків України, а й з Хакасії, Челябінська, Барнаула, Молдови, Білорусі. Звичайно, їхні напрацювання відомі у регіонах, де проживають ці ентузіасти. А фестиваль дає змогу популяризувати цікаві педагогічні знахідки значно краще.

Великий інтерес викликав виступ головного спеціаліста управління освіти Молдови Зої Іванівни Штефанець про особливості «курікулуму», на якому ґрунтується освіта Молдови, про створення підручників з російської мови для молдавських шкіл, автором та співавтором яких вона є, про конкурсні програми з написання таких підручників. Знаєте, вчені часто приходять до нашої лабораторії, щоб поглянути, як створюються такі підручники (Зоя Іванівна привезла кілька на минулий фестиваль). Звичайно, і в нас є свої напрацювання зі створення підручників, але ж хочеться знати, як це у колег з інших держав.— Бути головою журі— це почесно і легко?Знаєте, це напевно почесно. Слово «легко» тут не підходить. Це радісно і приємно. Звичайно, я страшенно стомлююся. Але коли чую: «Ой, я тут не зовсім впевнена, треба по¬радитися з Тетяною Іванівною», «Запитайте в Тетяни Іванівни», — тощо, то розумію, як добре, що я взяла на себе цю місію. Отже, мої знання, досвід, вміння потрібні. А що може бути приємнішим, ніж усвідомлення твоєї потрібності?Мені надзвичайно важливо знати, що у складі конкурсного журі троє кандидатів наук, спеціалісти управління освіти, директори шкіл.Не можу відмовити собі в задоволенні й дуже хочу назвати цих людей: Анатолій Миколайович Фасоля, мій заступник, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Інституту педагогіки Академії педагогічних наук, людина надзвичайно серйозна, поміркована, цілеспрямована; Віра Петрівна Чудакова, мій постійний і незамінний помічник; Вікторія Іванівна Хворостянова, методист Одеського інформаційно-меодичного центру управління освіти і науки. Ця команда зі мною від початку. Цього року склад журі воістину міжнародний, до нього входять доктор філософських наук, професор Челябінського державного університету Наталія Леонідівна Худякова; головний спеціаліст Головного управління освіти, туризму та молоді Республіки Молдова Зоя Іванівна Штефанець; головний спеціаліст управління освіти і науки Одеської міськдержадміністра - з питань дошкільної освіти Ірина Вікторівна Самойленко, тобто дуже цікаві, досвідчені, грамотні люди. Я з величезною повагою ставлюся до кожного з них. Робота журі побудована за' чітко визначеними, відпрацьованими принципами. Це індивідуальна робота за профілями, потім колегіальне обговорення всіх програм, особливо тих, що викликають певні сумніви учлена журі, який безпосередньо ними займався. Обговорення часом бувають тривалими, бурхливими. У результаті складається думка  про те, чи заслуговує той чи інший посібник, методика, розробка, програма на право мати сертифікат. Ось так ми будуємо свою роботу.Хочу підкреслити, що на фестивалі представлене все розмаїття інтересів сучасної педагогіки. Наприклад, Школа раннього розвитку «Сонячний зайчик» і Школа мудрості для пенсіонерів, людей того віку, який я назвала б зірковим. Фестиваль має такі родзинки, яких я не бачила ніде. І взагалі я не чула, щоб в Україні ще десь проходив фестиваль, подібний до нашого. Є фестивалі разові, з конкретними темами. А наш від-бувається щороку протягом ось уже 12 років. Візьму на себе сміливість сказати, що це вже явище на нашому педагогічному небосхилі. Приємно, що його не обходить своєю увагою українська преса. Передусім видавниц¬тво «Шкільний світ», зокрема редакції газет «Психолог» та «Фізична культура і здоров’я» в особі Валентини Снігульської ї Тетяни Забарило, журнал «Директор школи, ліцею, гімназії» в особі головного редактора, кандидата педагогічних наук Ольги Іванівни Виговської.— Якою ви бачите подальшу долю фестивалю?Я бачу його красивим. Дозволю собі помріяти про те, щоб це були не лише цікаві ідеї інноваційної педагогіки, а й місце, в якому збиратимуться педагоги, вчені, працівники освіти, було комфортнішим, щоб це була комфортна база відпочинку, де всі, хто бере участь у такій важливій галузі нашого соціуму як педагогіка, могли б не лише працювати, ділитися досвідом, а й відпочивати. Вірю, що моя мрія здійсниться. Слід зазначити, що фестиваль «Педагогіка XXI століття» щороку збирає на березі Чорного моря педагогів-ентузіастів, які сприяють тому, щоб освіта України посіла гідне місце в європейському освітньому просторі. На фестиваль приїздять поділитися своїми досягненнями та повчитися в колег, дізнатися про новинки сучасної педагогічної науки і перевірити, чи є сьогодні актуальними дослідження науковця. Фестиваль «Педагогіка XXI століття» — це не лише презентації проектів, демонстрація своїх ідей, робота майстер-класів, а ще й особлива атмосфера доброзичливості та творчості, це заклопотані діти, які «малюють повітрям», це можливість без підготовки, лише завдяки внутрішнім порухам душі, зіграти на барабані в команді таких самих аматорів, як і ти. Зіграти злагоджено, натхненно. Це зустріч світанку, нагода переконатися, що існує братство людей від педагогіки.

Роз’їжджаючись, учасники фестивалю говорять:

Прощай, фестиваль «Педагогіка XXI століття — 2008»!

Здрастуй, фестиваль «Педагогіка XXI століття — 2009»!

метки:

Оставьте комментарий

Новости

Акбашев Талгат Фоатович

Программа Фестиваля «Педагогика XXI века»

Авторам и ведущим

Фестиваль «Педагогика XXI века: 20 лет спустя»

Чередниченко Светлана, Крапович Виктор

Спикеры

Григораш Виктор

Лустенко Елена

© 2006-2011 Фестиваль Педагогика XXI века

webstyle disign | карта сайта