Фестиваль ПЕДАГОГИКА 21 ВЕКА

наша организация фестиваль правление
Национальная Академия педагогических наук Украины
http://www.osnova.com.ua/
«Шкільний світ»
director-ua.info
«Украина 3000»
Журнал «Пізнайко від 2 до 6″
Музыка, исполненная с душой
Звиад Арабули
УНИВЕРСИТЕТ ЭФФЕКТИВНОГО РАЗВИТИЯ
«Тавале»-фестиваль
Фестиваль Авторских Разработок и Тренингов «ФАРТ»
Альфа – фест

Петро Бартош «ДІТИ І МОЛОДЬ КИТАЮ»

ДІТИ  І  МОЛОДЬ  КИТАЮ

За пятсот років до народження Христа у Конфуція спитали : «Кажуть, що на зло треба відповідати добром. Чи це так?» Конфуцій відповів : « Якщо на зло відповідати добром, то чим же відповідати на добро? На зло треба відповідати справедливістю».

Китайці дуже люблять дітей. Недарма у давньому Китаї страшенним ображенням рахувалося – побажати чоловіку бездітності. Мати велику сім’ю приписувалось вченням Конфуція ще за незапам’ятних часів. Навіть ієрогліф, значущий слово «добро», складається із двох символів : жінка і дитина.

Китайські традиції, зв’язані з народженням та виховуванням  дітей, дуже різко відрізняються  від європейських. Трохи історії(але це не значить, що зараз це робиться). Червоний колір – це колір сходу сонця, дающий життя, - колір шлюбного вбрання китайської невістки і колір пов’язку , котру пов’язували вагітній та роженьці на голову. Народжену дитину обмивали тільки через три дні, тому що рахувалось, що якщо дитина прожила ці три дні, то у неї є шанси вижити. Для купання приходила повитуха, яка приймала роди. В спеціальний тазик кидалися гроші, арахіс та декілька курячих яєць. Взагалі курячі яйця дарували молодим нареченим і майбутній мамі з побажанням великого  і здорового  потомства . Дитину обмивали, поливали настоєм полині і акації, особливо прогрівали тім’ячко  і суглоби, ясна промивали зеленим чаєм.

Дуже багато уваги приділялось поведінці і зовнішності малюка. Пагорбок між бровами говорив про мудрість, товсті мочки вухів – про благополуччя. Дитину як скоріше   старалися навчити їсти паличками, бо мистецьке володіння ними розвиває пальчики, говорить про їх розум та кмітливість. Китайці рахують, що хвороби та злі духи можуть проникнути до дитини через пупок, тому його старанно закривали. Хлопчику одівали сережку у вухо – нехай погані духи думають, що це дівчинка, з них вимог менше(!). Роди в Китаї платні, при чому оплачувались вони повністю або частково організаціями, або самою сім’єю. Інтересно, що коли в родовому залі заповнюється формуляр на дитину, то обов’язково знімають відпечаток її правої ноги.

Молодим татам представляється недільна відпустка по догляду за дружиною. Для нас дивне багато: і те, що можна побути з дружиною під час родів (у великих містах), а можна подивитись це дійство по телевізору. Ніхто патологічно не трясеться над стерильністю, просто при вході до відділення просять змінити взуття і два рази на день проводиться обов’язкова обробка палати кварцом.

В останній час все частіше в Китаї, проте, як і у всьому світі, діти народжуються за допомогою кесаревого перетину, причому просять про таку операцію навіть здорові жінки. Зараз у Китаю знову пропагується  грудне годування дітей замість прийнятого у недалекому пришлому  годуванні із пляшечки зі штучною сумішшю. В жіночих консультаціях, пологових будинках, дитячих поліклініках стіни завішані плакатами та лозунгами, які закликають  матерів годувати дитину грудьми. Але це досить формально. Як стверджують китайські соціологи, єдина дитина у сім’ї росте більш здоровою та комунікабельною. По крайній мірі, згідно дослідженням майже у тисячі початкових та середніх шкіл ряду  великих міст держави єдина дитина в сім’ї  «не проявляє ніяких індивідуальних недоліків» в зрівнянні з ровесниками в багатодітних сім’ях . Але за разом вони слабше розбираються в практичних дисциплінах , проявляють меншу

відповідальність, а в майбутньому  в основному вибирають інтелектуальну роботу. І не можна не відмітити, що середня китайська сім’я вже сьогодні живе по схемі «один – два – чотири», ну коли на утриманні одного працюючого знаходиться двоє його батьків плюс четверо дідусів та бабусь.

За визначенням сучасних синологів, у «покоління маленьких імператорів» набагато вищі стандарти споживання, чим у їх батьків(і у нас так само). Але вони і будуть складати основу середнього класу держави через яких-небудь десять-п'ятнадцять років. Більшість китайських батьків з високим і середнім рівнем достатку рахують інвестиції в майбутнє своїх дітей найбільш раціональним способом витрачати гроші. По оцінкам експертів, середньостатистична китайська пара витрачає від 40 до 50% доходів на свою дитину. Значна частина сімейних грошей йде на оплату навчання у спеціалізованих школах, запрошення репетиторів, покупку комп’ютерів. І взагалі, число дітей молодше 14 років становить четверть населення країни, а така кількість потенціального китайського «середнього класу» може поставити, а в деякій мірі вже поставили з ніг на голову всю світову економіку.

Китайські діти завжди зостаються  надмірно близькими до своїх батьків, незалежно від віку і справи, якою вони займаються, і не залежить – це діло на батьківщині чи закордоном.

Слов’янській душі тяжко без сліз і здивування читати навчальні приклади синової любові, на яких і сьогодні виховується китайське покоління : « Хороший син ніколи не сідає в присутності своїх батьків в незалежності від свого віку. Коли батьки його кличуть, він кидає все, що у нього в руках, випльовує все, що у нього у роті, і біжить, щоби з’явитися на їх поклик. Але не всякі моменти у відношеннях між батьками і дітьми у Китаї викличуть у нас почуття захоплення. Навряд чи китайські молоді люди дозволять собі запросто злити душу в батьківську жилетку, навряд чи і китайські батьки побіжать до літака передати синку, проживаючому далеко від батьківщини, домашніх пельменів. Навряд чи і діти, і батьки накинуться один на одного з поцілунками, навіть після довгої розлуки(не в традиціях у китайців зовнішньо проявляти почуття).

Лозунг – «будувати соціалізм в сім’ї»  став подальшим розвитком старої китайської традиції - протиставлення «ми» і «вони» , де  «ми» - члени сім’ї, родичі, земляки, однокашники, члени одного колективу, а «вони» - всі решта. Тому китайці придержуються  звісного вираження – «У нас друзі повсюди в Піднебесній».

Якщо брати великі міста, які я відвідував (Пекін, Шанхай, Цінхай, а особливо Південь Китаю – Гуанчжоу), то у молоді цих міст в найбільшій ступені  змінилися цінові орієнтири і стереотипи в поведінці.

Сьогоднішнім, небідним китайцям, властиві такі риси : прагматизм, реалізм, діловитість і перевага особистих інтересів над громадськими. Для більшості головним в житті являються матеріальні інтереси, прагнення любим способом розбагатіти, одержати добру посаду, дохідну роботу, пристроїти  ліпше  дітей (наприклад, в спільне підприємство на роботу, тим більше пов’язану з поїздками за рубіж), обзавестися добрим житлом, вигідно вступити в шлюб. В цьому і не тільки в цьому, сучасний китаєць мало чим  відрізняється від українців, росіян і т.п. Переважає прагнення - «не відставати від інших» в придбанні  дорогих , престижних речей.

Стосунки  усередині «ми»  - є вихідною точкою для налагоджування  вигідних контактів зі «своїми закордоном, а також зі зовнішнім світом»  по принципу наведення і підтримки корисних зв’язків, які  ґрунтуються на взаємності. Зв’язки через родичів, земляків, друзів і знайомих  базуються  на принципі і на розумінні вигоди та користі. Принцип «живи сам і дай жити другим» діє в Китаї на побутовому рівні. У нас цей принцип діє тільки серед злодійкуватих чиновників, коли «рука руку миє».

Мережа корисних та вигідних суспільних зв’язків  визначає, в значній мірі,  соціальний статус і престиж чиновника або людини, яка працює закордоном,  відношення до нього зі сторони оточуючих китайців. Само собою розуміється , що наявність таких зв’язків значно розширює ділові можливості у всіх країнах світу, але в Китаї їх побудова і збереження являються  предметом повсякденного клопоту.

Китай – це така держава, яка живе для себе. Китайці мало думають про іноземців. Ми – іноземці – їм, по суті, не потрібні. Ринок праці для молодих китайців взагалі доволі оригінальний. Вони постійно мігрують усередині країни(як ртуть) у пошуках роботи і кращої долі. Але безробіття все рівно існує. Є багато безробітних молодих(і не тільки), які з ранку приходять на ринок праці і пропонують свої послуги, як правило, доволі агресивно. Але це китайський шанс. Якщо він зараз не вискочить вперед і не найде собі роботу, йому прийдеться голодувати.

І так не тільки усередині країни, а і поза її межами(«хуацяо» - ми говорили  про них). Одна знайома мені молода китаянка (проживає в  Одесі) сказала так  -  «якщо ми живемо закордоном, то коли обставини стають для нас не зовсім  прийнятними, то ми шукаємо інше місце(країну) і туди переселяємося». І це таки дійсно так. Коли почалися проблеми на ринку «7-й кілометр» в м. Одеса (митні проблеми і не тільки) частина китайців з цього ринку перебралася  у м. Харків.

І все таки, хочеться позначити, що це люди молоді або середнього віку люди, які мають в Китаї багатих і впливових родичів. Ця категорія молоді користується кредитами

китайської влади. Тому, до нас їде «робото винахідливий» китаєць, але там, на китайській батьківщині, залишаються їхні батьки, діти та родичі. При невиконанні умов – наслідки можуть бути різними.

Далі буде…

Оставьте комментарий

Новости

Акбашев Талгат Фоатович

Программа Фестиваля «Педагогика XXI века»

Авторам и ведущим

Фестиваль «Педагогика XXI века: 20 лет спустя»

Чередниченко Светлана, Крапович Виктор

Спикеры

Григораш Виктор

Лустенко Елена

© 2006-2011 Фестиваль Педагогика XXI века

webstyle disign | карта сайта