Фестиваль ПЕДАГОГИКА 21 ВЕКА

наша организация фестиваль правление
Национальная Академия педагогических наук Украины
http://www.osnova.com.ua/
«Шкільний світ»
director-ua.info
«Украина 3000»
Журнал «Пізнайко від 2 до 6″
Музыка, исполненная с душой
Звиад Арабули
УНИВЕРСИТЕТ ЭФФЕКТИВНОГО РАЗВИТИЯ
«Тавале»-фестиваль
Фестиваль Авторских Разработок и Тренингов «ФАРТ»
Альфа – фест

Петро Бартош «ЩО ВИ ЗНАЄТЕ ПРО КИТАЙ?»

Китай очима очевидця.

Петро Бартош, китаєзнавець, референт по странам Востока, м. Одеса.

З Петром Бартошем ми познайомилися влітку 2009 року в Кароліно-Бугазі, що біля Одеси, під час Міжнародного фестивалю «Педагогіка ХХІ століття». Він активно допомагав організаторам фестивалю. Вражала якась особлива спокійна здатність цієї людини бути завжди у тому місці, де його допомога була особливо потрібна. При тотальному дефіциті сугубо чоловічої поведінки: брати на себе відповідальність, бути стриманим у будь-якій ситуації, шанобливе ставлення абсолютно до всіх осіб жіночої статі, продумувати та виконувати важку роботу завчасно – пан Петро дуже дивувався, чому ми захоплюємося ним. Адже те, що він робить, і повинен завжди робити мужчина. Думалося, як добре дітям, які можуть бачити вочевидячи, яким має бути мужчина у повсякденному житті.

Великим було моє здивування, коли я дізналася, що цей взірець чоловічої поведінки до освіти має дуже далеке відношення. Він фахівець дуже екзотичної професії – китаєзнавець, неодноразово бував у Китаї, знає його не з хроніки телебачення чи туристичних мандрівок, а безпосередньо.

Пан Петро тоді, літом, пообіцяв, що розкаже на сторінках нашої газети про свої спостереження. І, ви знаєте, він таки дотримав слова.

Ви знаєте Китай?

Ви бачили Китай?

Ви розумієте Китай?

А що таке Китай?
А де цей Великий Китай?

А звідкіля взявся китайський більш ніж мільярдний народ? (При стрімкому зростанні дефіциту жінок у Китаю).

У Китаї є на що подивитися, але близьке для нас і неминуче це - китайці уже у нас на теренах України (Давайте задумаємося над цим !!!).

Китай – культурний регіон і стародавня цивілізація Східної Азії. Він належить до найбільш прадавніх цивілізацій, яка увібрала у себе велику кількість держав та культур впродовж більш ніж 5 тисяч років. Вплив китайського етносу з його гігантським демографічним потенціалом на сусідні народи неможливо переоцінити.

Він має одну із найстарших і найскладніших систем письма. Китай – батьківщина багатьох технічних винаходів, які змінили долю людства. Серед них – папір, компас, порох, друкарство і багато іншого (феєрверк та ракета, рибальський гачок та планер, шовк та парасоля, арбалети тощо).

Китайці вважають свою країну – «Серединною державою» або «Центром Піднебесної».

До 19 століття ця держава була однією із найпередовіших світових політичних утворів і основним культурним центром Східної Азії. Китайський вплив на сусідні держави залишається істотним і по сьогодні, а в останній час навіть посилився.

За офіційними даними, населення Китаю складає понад 1,3 мільярди чоловік (за неофіційними – біля 1,5 мільярда). Це одна четверта частина усього населення Землі! Китай займає третє місце у світі по території, після Росії та Канади. У Конституції країни в якості економічного курсу закріплено: «соціалізм з китайською специфікою».

Коли я прилітаю до Пекіну, мене вражає кількість людей у Піднебесній! Уже в аеропорту можна не сумніватися, що Китай – перша країна за кількістю населення на планеті. Це безперервний людський потік на вулицях великих і середніх міст. Я бачив у містах, в селах і на шляхах Китаю, особливо у Південному Китаї, повно людей. Однією з причин такої густоти населеності країни здавна було те, що бути нежонатим тут здавна вважалося ганебним. Про це мені розповідали місцеві жителі (в основному – чоловіки, і дійсно, на вулицях міст і селищ їх більшість). Крім того, в Китаї дуже мало жреців та жриць, які дають обітницю безшлюбності. Зо Конфуцієм – життя вдалося, якщо китайця оточуватиме велика сім’я із 4-х поколінь, яка живе разом з багатьма дітьми і внуками. Затухання сімейної лінії сприймається ними як страшне лихо, тому для китайця смертельна образа – побажання бездітності. Є навіть таке китайське прислів’я : «Буває три випадки неповаги до батьків; відсутність нащадка – найстрашніша із них.

Але головною причиною китайського стовпотворіння, безперечно, є чоловіча гегемонія. Син, спадкоємець , помічник, продовжувач роду – одним словом, чим більше хлопчиків, тим краще. Будь у китайця хоч двадцять п’ять дочок, то краще би батьку не старитись, інакше стакан води подати вже точно буде нікому. Вважалось, що народити дочку, все рівно, «що носити воду бамбуковою корзиною», так як після заміжжя вона назавжди йшла у сім’ю чоловіка, її першими батьками ставали батьки чоловіка. Навіть у наш час, у віддалених селах, старі люди не вважають внуками дітей своїх дочок. Але це за Конфуцієм, учення якого більшість китайців навіть не знає. На сьогодні це не зовсім так. З приходом до влади КПК (Комуністична партія Китаю) ситуація сильно змінилася. Китайська влада у 1979 році оголосила державну політику по обмеженню народжуваності - «одна сім’я – одна дитина».

Міри, за допомогою котрих китайці намагалися обмежити народжуваність, були доволі жорсткі – жінок змушували робити аборти, проводились кампанії по пропаганді стерилізації жінок, у яких уже була дитина, сім’ї штрафували за другу дитину додатковими податками, обмеженням прав на роботі тощо. А батьки, які виконували це правило, одержували від держави різні пільги. У Китаї аборти заборонені, УЗІ робити, щоб дізнатися стать дитини, також заборонено.

Але ця політика провалилася, незважаючи на жорсткі заходи. Останнім часом відбуваються деякі послаблення в цьому плані. Наприклад, якщо в сім’ї вже є дитина , а в сім’ї вашого брата немає дітей і, скоріше всього, не буде ( за віком чи за станом здоров’я ), вам можуть дозволити завести другу дитину. А також, було дозволено ханьцям (поясни, хто це такі) народжувати другу дитину, якщо першою виявлялася дівчинка.

В 70-х, 80-х роках ХХ століття до восьми з десяти випадків батьки теперішніх молодих китайців одружувались за вибором і схваленням своїх професійних спілок. Сьогодні ж молодь, що проживає в містах, рано набуває сексуального досвіду, особливо, якщо вона навчається або працює за кордоном. Про розірвання шлюбів аж до XX століття китайці навіть і не думали, сьогодні ж – це звичайна практика (сам доволі часто перекладаю «Свідоцтво про розірвання шлюбу» між китайськими парами, які проживають в Україні). А позашлюбні зв’язки набули настільки широкого поширення, що влада серйозно обговорює питання юридичного оформлення їх незаконності. Але, в основному, ці прояви залежать від устоїв конкретної сім’ї, внутрішньо-сімейних відносин і виховання.

У «Законі КНР про шлюб» у 2-й главі ст..6 говориться, що «Шлюбний вік не повинен бути меншим 22 років для чоловіка і 20 років для жінки. Повинні підтримуватися пізні шлюби і пізнє дітонародження».

І все-таки, політика контролю по обмежуванню народжуваності, вікові традиції і сучасні медичні технології призвели до того, що в Китаї порушився демографічний баланс – у цій країні народжується набагато більше хлопчиків, ніж дівчаток. А це, за деякими газетними виданнями (USA Today), може призвести до катастрофи – країна змушена буде розпочати війну, щоби компенсувати «надмірність» чоловіків. Надмірна кількість неодружених чоловіків у містах і селах може призвести до того, що влада держави буде шукати можливості зайняти їх. А це вже запитання до інших країн і в доволі «делікатному» сенсі. До 2020 року, за підрахунками Валері Хадсон та Андре Дон Боер з Кеннського університету, у Китаї буде до 40 мільйонів чоловіків, які не зможуть знайти собі дружину і створити сім’ю – їм просто не вистачить жінок.

І ми знову повинні задуматися над цим, але вже по відношенню до нас (до України). Ніхто не знає, скільки проживає та працює в Україні китайців, ніхто не знає. Крім цього, вимальовується знову та ж, доволі серйозна проблема – а куди ще можна направити ці мільйони чоловіків?

«Та ми їх шапками закидаємо!», колись говорили китайські правителі в період «культурної революції», але тепер у них в руках зовсім інші «шапки». Ви ж бачили військовий парад, присвячений святкуванню 60-чя КНР?

За звичай, держави справляються з надлишком нежонатих чоловіків за допомогою наступних мір ( це у якійсь мірі стосується і Китаю)

  • авторитарні закони, які обмежують народжуваність.(Яка ж тоді – демократія!);
  • війна! Приклади Індії та Пакистану, де також є порушення балансу між чоловіками та жінками. Не будемо враховувати міжнаціональні обставини у Китаї (останні події у Сіньцзяні - СУАР);
  • будівництво – гігантів. Для Китаю це завжди було віддушиною по вирішенні проблеми зайнятості чоловічої частки населення. А ось остання - новина! Китай планує, як колись планувалось в СРСР, «повернути річки назад(вспять)» - з півдня на північ;
  • армія! поліцейські та внутрішні війська !? При надзвичайних ситуаціях (тайфуни, землетруси) використовуються тільки чоловічі кадри;
  • але ще є , я так думаю, майже офіційна політика держави Китаю – це політика збільшення «хуацяо» за кордоном і на пострадянському просторі, само собою. «Хуацяо» - це китайці, які проживають за кордоном, але при цьому не втрачають зв’язків зі своєю батьківщиною. Якщо конкретно перекладати ієрогліфи, то це «китайці, які роблять грошові перекази», куди - зрозуміло).

За неофіційними даними, на Далекому Сході Росії вже проживає більше одного мільйона вихідців із Китаю і вони, разом з офіційною владою Китаю, пропонують російській владі створити китайські поселення на їх, російській, території. Асиміляція продовжується. Чи не так?

( Продовження слідує)…

Оставьте комментарий

Новости

Акбашев Талгат Фоатович

Программа Фестиваля «Педагогика XXI века»

Авторам и ведущим

Фестиваль «Педагогика XXI века: 20 лет спустя»

Чередниченко Светлана, Крапович Виктор

Спикеры

Григораш Виктор

Лустенко Елена

© 2006-2011 Фестиваль Педагогика XXI века

webstyle disign | карта сайта